Вітаю! Ваш незаангажований порадник, консультант

Марія Баранецька

Допомогаю ставати щасливішими: спільно з'ясовуємо ваші справжні глибинні потреби і бажання.

• Facebook
• Instagram
• Telegram
• Email

• Блог

• Поговоримо?

На консультації ви зможете:

Я не засуджую і не оцінюю, бо працюю з вами і для вас.

• Мій досвід

можу і хочу ділитись своїми знаннями та досвідом. Маю:

• Вищі освіти зі спеціалізаціями: менеджмент, управління; маркетинг, економіка; психологія

• Досвід роботи в міжнародних компаніях на управлінських та проектних посадах

• Великий багаж спілкуванням з різними категоріями людей, з різним культурним, соціальним, когнітивним бекграундом.

• Освіта

• ХОБІ ТА ІНТЕРЕСИ

Веду в міру активний спосіб життя, багато подорожую, люблю природу і людей, цікавлюсь темами психології, віри, езотерики, антіейдж медицини. В своє задоволення читаю та займаюсь спортом, володію декількома іноземними мовами. Люблю проводити час з цікавими та успішними людьми, обмінюватись з ними досвідом та інформацією.

Можу поділитись досвідом і знаннями по втіленню власних мрій та ідей.

• ПОСЛУГИ

• Блог

• КОНТАКТИ

ЗВ'ЯЖІТЬСЯ ЗІ МНОЮ ЗРУЧНИМ ДЛЯ ВАС СПОСОБОМ

• Facebook
• Instagram
• Telegram
• Email

© vmuсonsulting.com. All rights reserved.

моЯ ОСВІТА

• НАЗАД

© vmuсonsulting.com. All rights reserved.

Вітаю у моєму блозі.
Тут я хочу ділитись із вами
актуальними роздумами та думками

• На головну

© vmuсonsulting.com. All rights reserved.

РЕІНТЕГРАЦІЯ

Все частіше чую від клієнтів та знайомих: «…а можна отримати «чарівну пігулку», щоб не відчувати негативних почуттів та емоцій? Хочу, щоб все негайно вирішилось…».Багато людей звертається до психологів саме з схожим запитом. Та парадокс поглядає у тому, що психологічна здорова особистість як раз та, яка може відчувати весь спектр емоцій та почуттів.

Адже кожна емоція в нашому житті приймає участь у виробленні різних гормонів, і тим самим запобігає гормональному дисбалансу. Немає хороших чи нехороших емоцій – всі емоції потрібні. Негативні дають нам можливість яскравіше відчути і прожити позитивні і тим самим підвищують рівень якості життя. Головне не застрягати в них на довго.Ще одна мода – всі проблеми родом із дитинства. Ми звинувачуємо наших батьків, що у нас занижена самооцінка, що вони не навчили нас відчувати та пізнавати себе, не навчили любити та довіряти…Воно може дійсно так і є. Та нам слід пам’ятати, що наші батьки також чиїсь діти, батьки яких їх цьому теж не навчили. І не навчили не тому, що вони такі погані, а тому, що просто в цей час в них не було ні знань, ні досвіду, ні ресурсів, які зараз є у нас. Нам пощастило, що ми живемо в такий час, коли ми можемо найлегше перервати це «зачароване родове коло». Нам потрібно лише наважитись взяти відповідальність за своє щастя на себе.
Постараймось зрозуміти хто Я є - лише тіло, чи може розум, я просто жінка, дочка, мама, дружина чи людина, а може я лише вчитель чи лікар, брат, батько чи син, українець, європеєць чи просто землянин, атеїст чи віруючий…, а може все разом?
Крута машина, багато грошей і висока посада – це і є успіх? Це зробить мене по справжньому щасливим?Найкраще зрозуміти і пізнати себе ми може тоді, коли будемо вчитись відчувати, визначати та проживати наші справжні почуття і емоції, як позитивні так і негативні. А наші емоції у повній мірі розкриваються лише через контакт з іншою людиною, в першу чергу з близькою. Цей контакт не завжди приємний і екологічний, інколи він несе біль і печаль, та так ми пізнаємо себе, ростемо і розвиваємось. Інколи буває дуже тяжко. Та нам, на відмінно від наших батьків, дуже поталанило, у нас є доступ до різноманітної інформації та підтримка спеціалістів. Тож вчімось разом пізнавати себе і бути щасливими

Наші емоції - наші вчителі, які дають можливість зрозуміти, що насправді нам потрібно: сором - показує ту частину нас, яка потрибує прийнятя; обіда - показує, де у нас відсутні кордони, печаль - вчить нас відпускати, гнів - показує, де потрібна справедливість... Кожна емоція має своє значення. Коли ми відмовляємось відчувати ми відмовляємось зцілюватись.

Залишайте коментарі до статті під постом у Facebook або Instagram.

• До інших статтей

РЕІНТЕГРАЦІЯ

Хочу поділитись своїм досвідом адаптація до реалій Батьківщини, після тривалого перебування за кордоном. Думаю, що це зараз може бути багатьом цікаво та корисно.Реінтеграція – це набагато складніший процес чим інтеграція в чужій країні. І чим довше людина перебуває за кордоном, тим важче їй повертатись назад, особливо коли це перебування триває більше року.

А коли проходить 3 роки це взагалі може стати справжньою проблемою. Саме з цієї причини багато інтернаціональних фірм намагаються своїх працівників (експатів) відправляти в іншу країну не більше ніж на 3 роки, а то тоді втрачається сенс такої затії. Адже, за 3 роки працівники звикають до культури і менталітету іншої країни і вже не здатні привносити у філію на місці ті правила і ту корпоративну культуру, яка пропагуються головним офісом. Навіть навпаки, вони звикають і переймають особливості країни, куди їх послано.Реінтеграція населення та реінтеграція територій може стати для нас, українців, досить складною проблемою. Чи зможуть люди повернутись в Україну і знову легко пристосовуватись до правил життя, які панують тут? Чи зможемо ми повернути всі наші території і інтегрувати їх населення? Особливо складно буде людям, які раніше до того майже ніколи не виїжджали з України, навіть у відпустку, а побувши на Заході і скориставшись їх системою соціального захисту, чи захочуть і зможуть повернутись назад? Безумовно дехто та не всі.Для тих хто прагне і планує повертатись, хочу поділитись своїм досвідом, що саме, мені тоді помогло швидко реінтегруватись в Україні після 10 років життя за кордоном.По-перше, у мене була важлива перевага. До того, як повернутись назад я пожила не лише в одній країні, а в декількох. І в кожній країні я починала все з початку: нова мова, нове оточення, робота, друзі… Я добре розуміла, що рівень мого щастя, точно не залежить від країни перебування, а в першу чергу від мене.По-друге, я сприймала на той момент Україну, як нову країну, де мені вкотре прийдеться все почати заново. Я просто цього очікувала і була до цього готова. Також я знала, що процес реінтеграції набагато складніший (це нам добре донесли в університеті). Тому різниця між моїми очікування і реальністю була мінімальна.По-третє, я дійсно не вважала, що повернутись в Україну назад – це означає упустити нагоду чи не спроможність інтегруватись в іншій країні. Як раз навпаки мені в кожній країні, де я жила, вдалось реалізуватись в різних аспектах. І саме це дало мені віру, що я успішно можу реалізувати свої плани та мрії в себе на Батьківщині.По-четверте, мене дуже підтримали друзі. Майже кожний місяць мене хтось відвідував із моїх закордонних друзів. Можна сказати, ми разом відкривали Київ та Україну, а ще я теж часто їздила за кордон до них. Бувало так, що вони частіше бачились зі мною, ніж з тими друзями, які жили в їх місті чи країні.Та було ще одне, що мені зробило процес реінтеграцію швидким і комфортним – це книга Джека Канфілда "Правила успіху" (одного із співавторів фільму «Секрет»), яка попалась мені до рук у перші дні мого повернення. Там дуже багато хорошої інформації, яка стосується успішного і щасливого життя. Можливо, комусь вона теж допоможе, як тоді мені."Почніть з того, що почніть усвідомлювати абсолютну необхідність взяти стопроцентну відповідальність за власне життя та його наслідки.""Віра і візуалізація – одна із таємниць успіху усіх олімпійських спортсменів, найкращих підприємців, світових лідерів і інших успішних людей.""Жертвування десятини і надання послуг важливі у досягненні вашого фінансового успіху."

За якість вашого життя відповідальна лише одна особа. І ця особою - це ви. Хочете бути успішними, тоді візьміть на себе повну відповідальність за все, що трапляється у вашому житті.

Залишайте коментарі до статті під постом у Facebook або Instagram.

• До інших статтей

КРИЗА СЕРЕДНЬОГО ВІКУ

Протягом життя ми проходимо різні етапи – як етапи спокою та затишку, так і етапи напруги та страху, коли нас штормить і немає впевненості у завтрашньому дні. Тут слід пам'ятати, що «шторм» - це, скоріше всього, ознака чергової кризи, яку ми проживаємо. І це природньо й нормально, та притаманно кожній людині.

Однією з таких криз в нашому житті є криза середнього віку (КВС) - соціокультурний та психологічний феномен, який відображає період емоційних і психологічних перетворень. Наразі немає одностайної думки щодо періоду її виникнення, різні вчені називають різний віковий період характерний для людей віком 30-60 років.СИМПТОМИ КРИЗИ СЕРЕДНЬОГО ВІКУ?
1. Людина починає панікувати через проблеми із здоров'ям та зміни, які відбуваються з її тілом. Вона починає усвідомлювати, що процес старіння є невідворотнім, їй стає важко сприймати своє відображення в дзеркалі.
2. Все частіше і частіше людина порівнює себе з іншими: свій матеріальний і фінансовий стан, свої досягнення в кар'єрі та суспільстві, сімейні відносини...
3. Людина переймається думками про власну цінність та сенс життя. А що далі? В чому моя цінність? А що я залишу після себе? Це все на що я здатний?
4. У багатьох з’являється депресія, викликана фізичними та емоційними змінами, які посилюють ріст тривожності та напруження у стосунках з оточенням, переживання за матеріальне становище, незадоволеності професійною реалізацією.
5. Можуть з'явитись думки, що вже нема чого втрачати і людина може раптово змінити свою поведінку. Вона може чинити імпульсивні та ризиковані вчинки: ні з того ні з сього кинути роботу, на якій пропрацювала довгі роки, відправитись в далеку подорож, пробувати щось нове та незвідане.На психологічному рівні людина під час кризи середнього віку відчуває: тривожність (з’являється маса страхів, переживань), роздратування (часто допікає все: робота, діти, партнер, колеги, друзі тощо), перепади настрою, конфліктність, відчуття самотності, песимізм, занепад сил, замкнутість.ЧИМ ВІДРІЗНЯЄТЬСЯ КРИСА СЕРЕДНЬОГО ВІКУ У ЖІНОК І В ЧОЛОВІКІВ?
Якщо раніше панувала думка, що КСВ притаманна лише чоловікам, то зараз з цим феномен стикнулись і жінки. Життя сучасних жінок зазнало суттєвих змін. Майже чи не кожна жінка замислюється над питанням самореалізації, їй часто приходиться ставити на чаші терезів «сім’ю/материнство» та «кар’єру». Жінки часто ставлять під сумнів свою роль у сім'ї та суспільстві, прагнучи знайти баланс між кар'єрою, материнством та особистими цілями. Інколи вони взагалі не мають вибору будучи і мамою, і основним годувальником у сім’ї. Не забуваймо і про «ідеальний віртуальний світ», де всі успішні, багаті, красиві, з ідеальною фігурою та як мінімум з двійкою дітей, у яких красень-чоловік, який возить їх відпочивати на Мальдіви. А я? Хто я? Чого я в своєму житті досягла? На тлі всього цього, у гонитві за успіхом жінки легко заганяють себе у стан кризи.У чоловіків найчастіше КСВ пов’язана з професійними досягненнями, рівнем доходу, оцінкою свого статусу і схильністю до ризику. Тобто, чоловіки аналізують в напрямку – чи досягнута мета та мрія, яку хотілося досягнути в юності, дитинстві. Також чоловіки можуть шукати підтвердження і признання в сім'ї та суспільстві, зокрема через кар'єрні досягнення. І чим більша різниця між реальністю і поставленою метою, тим складніше вони проживають КСВ. Чоловік у цей період може ставиться супер чутливо до будь-яких речей: лисини та сивини, яка починає з’являтись, животика або темних кіл під очима, змін потенції, претензії дружини, жартів друзів тощо.ЩО Ж РОБИТИ, ЩОБ УСПІШНО ПРОЙТИ КСВ?
1. Зрозуміти і прийняти, що КСВ є природним етапом життя і вона може стати новою можливістю для розвитку та росту. Це свого роду період народження внутрішнього мудреця!
2. Детально гляньте на своє життя з різних сторін (цілі, цінності, досягнення) і з’ясуйте, що для вас має насправді значення. Наша здатність знаходити сенси, вибирати цінності, створювати нові – дає нам можливість жити так, як ми цього бажаємо. За наші цінності ми платимо власним часом. На що ви витрачаєте життя? Чи варте це вашого життєвого часу? Заради яких цінностей ви готові жити і творити?
3. Розгляньте нові можливості для розвитку та самореалізації. Можливо ваші бажання здаються вам нездійсненними, але сумніви породжує страх! Не бійтесь глобальності чи безглуздості істинних бажань. Беріть страх за руку і маленькими кроками йдіть у життя мрії.
4. Не закривайтесь у собі, розмовляйте з людьми, яким ви довіряєте (рідні, друзі, психолог). Так ви краще зможете структурувати свої думки та зрозуміти свої емоції та почуття.
5. Зверніть увагу на своє здоров’я та спосіб життя. Можливо його потрібно трошки підкоригувати. Прийміть той факт, що тіло змінюється з віком, але це не означає, що воно стає вашим недоліком. Просто тепер ваш головний козир – не тіло, а досвід, життєва мудрість, внутрішня харизма!
6. Ніколи не пізно працювати над розвитком себе як особистості. Спробуйте оволодіти якимись новими сучасними навичками, попрацювати над своїм емоційним інтелектом. Життя весь час вносить нові корективи, тому важливо бути відкритим до нового, розвивати гнучкість і вміння адаптуватися до змін.
7. Важливо розуміти, що кожна людина унікальна, і те, що допомагає одній особі, може не підійти іншій. Важливо вислуховувати себе та реагувати на власні потреби, а також шукати підтримку в тому, що допомагає саме вам.
Ніколи не порівнюйте себе з іншими! У кожного з нас свої життєві завдання, завдання душі, свій шлях, темп розвитку та унікальність.
8. Постарайтесь побачити позитивні аспекти і можливості, які відкриває вам цей період. І пам’ятайте ваше налаштування і настрій має вплив на ваше життя.

Криза середнього віку – це не тупик, це поворот до себе! Це шанс прожити своє життя так як вам хочеться, а не так як вам диктує зовнішній світ! Впоравшись із цим “штормом”, ви маєте шанс відкриєте в собі щось нове, що лежало на глибині й чекало поки ви туди заглибитесь. Не бійтесь пізнати своє істинне Я, бійтесь так і не пізнати, як це – жити власними бажаннями та орієнтирами!

Залишайте коментарі до статті під постом у Facebook або Instagram.

• До інших статтей

ЗРАДА

Теми, які я вибираю для свого блогу – це запити, які випадково приходять у моє інформаційне поле. Так, зараз, чомусь частіше чую, що багато людей стикаються із темою ЗРАДИ. Ця тема і так була досить гарячою, а через війну, ще сильніше загострилась. Більшість стосунків отримала досить складене випробовування відстанню –із однієї сторони багато дружин з дітьми виїхали за кордон, а з іншої, багато чоловіків змушені були залишити свої сім’ї і піти в ЗСУ.

На жаль, як показує статистика, не всі стосунки це випробовування успішно пройшли. Часто чуєш історії про жінок, які за кордоном знайшли собі нового чоловіка, чи про чоловіків, які через перебування в ЗСУ, отримавши велику популярність, скористались нею і завели собі романи з іншими жінками.Чому людина зраджує? Деякі вчені психологи вважають, що людський мозок сприймає любов через 3 складові: 1) статевий потяг, 2) романтичне кохання, 3) прихильність(потреба в самовизнанні, підтримці, славі, комфорті...). Поки ці 3 аспекти може задовільнити одна людина немає підґрунтя для виникнення зради. Проте, коли якісь з цих аспектів не задовольняється, людина може або почати працювати над відносинами, щоб уособити ці три прагнення в одній людині, або піти легшим, проте не значить простішим, шляхом і задовільнити бракуючу їй потребу на стороні. Який шлях вибере людина залежить від її моральних принципів, сили волі, виховання, культурних чи релігійних вподобань, інтелектуального та емоційного розвитку.Цікавим фактом є те, що чоловіки схильні більше до фізичної зради, а жінки – до ментальної. Вважається також, що люди з вищим статусом і ті що ходять в офіс, їздять у відрядження мають більше можливостей до зради. Однак, існують дослідження, які підтверджують, що чоловіки з високим інтелектом зраджують набагато рідше, тому що вони: по-перше, краще усвідомлюють негативні наслідки свого вчинку, по-друге вони більш реалізовані в житті, як в кар’єрі так і в сімейних відносинах (вони вміють краще будувати та розвивати сімейні відносини). У них просто не виникає потреби у зраді.Чи потрібно зізнаватись у зраді? Психологи вважають, що люди, які зрадили, мають більшу потребу у цьому зізнатись ніж люди, котрих зрадили. З плином часу, деяких зрадників, починають мучити сумління совісті і вони зізнаються в своєму вчинку і тим самим перекладають свій тягар на людину, яку зрадили. Тепер зраджена людина починає перейматись тим, де вона недопрацювала, в чому її провина, що її зрадили. Хоча часто буває таке, що існують патологічні зрадники і їх зрада взагалі не пов’язана з іншою людиною, це просто їх стиль поведінки, вони не знають як по іншому.Чи можна пробачити зраду і бути знову щасливим? Це рішення кожної окремої людини. Існують випадки, коли пари пропрацювали зраду, зміцнили стосунки і продовжують щасливо жити разом. Звісно, таких пар менше, адже це вимагає від людей аби якої праці та часу, а в деяких окремих випадках і допомоги психолога. Здебільшого, коли людина йде на зраду, вона вже шукає легких шляхів задоволення своїх потреб і тому рідко коли готова до серйозних зусиль над своїми відносинами.

ЗРАДА – це вибір, який робить людина в стосунках. Одним із важливих факторів для пропрацювання зради – це готовність обидвох партнерів зробити вибір - забути. «Не готові забути — не готові пробачити. Якщо минуле не залишиться в минулому, ви не побачите майбутнього.»

Залишайте коментарі до статті під постом у Facebook або Instagram.

• До інших статтей

ПАНІЧНІ АТАКИ

Під впливом стресу, складних життєвих обставин та деяких проблем із здоров’ям все більше людей стикаються з панічними атаками. Більшість людей справляються з цією проблемою без лікування та у деяких вони переростають у панічні розлади, які зазвичай потребують психотерапії чи навіть медикаментозного втручання.
За статистикою жінки у двічі вразливіші до панічних атак ніж чоловіки.

Панічну атаку можна сплутати з серцевим нападом, та на відмінну від серцевого нападу, вона не загрожую життю і зазвичай минає через 10-20 хв.
Характерними ознаками панічної атаки є сильні відчуття: дискомфорту, страху смерті та втрати контролю, які супроводжується наступними симптоми: біль у грудях; головокружіння; запаморочення; відчуття задухи; приливи жару чи ознобу; нудота чи розлади шлунку; серцебиття або прискорення частоти серцевих скорочень; відчуття нестачі повітря; пітливість; тремтіння або трясіння; відчуття оніміння…Звичайно, коли людину турбують панічні атаки, то краще всього звернутись за допомогою до спеціаліста. Проте, коли це з людиною стається вперше чи зненацька, слід постаратись усвідомити, що атака відносно швидко минеться і вона не несе небезпеки для життя.Подолати панічну атаку допоможуть також такі методи:1. Глибоке дихання: намагайтеся дихати максимально повільно та глибоко, концентруючись на кожному вдиху і видиху, рахуючи від одного до п’яти.
2. Зручне положення: знайдіть спокійне для вас місце (вийти з приміщення де є багато людей), присядьте чи притуліться до стіни.
3. Переключення уваги: сконцентруйтесь на позитивних, спокійних і розслаблювальних спогадах, наприклад на спогадах про чудову відпустку; спробуйте робити подумки не складні числові операції або читати в голос вірші і концентруватись на їх змісті…
4. Фізичні рухи: якщо є можливість походіть на місці чи зробіть легкі фізичні вправи.
5. Контакт з тілом: спробуйте самі себе обняти, погладити по грудях, розтерти свої руки, вуха. Особливо, якщо ви під час панічної атаки відчуваєте дисоціацію (відчуття, що ви не пов’язані зі своїм тілом).
6. Зосередження на почуттях: скуштуйте солодощі або жуйку зі смаком м’яти, торкніться або пригорніть щось м’яке.
7. Якісний сон: він дозволить відновитися і розслабитись організму після пережитої атаки.

А загалом приділіть собі більше уваги: гуляйте частіше на свіжому повітрі, займайтесь періодично спортом, йогою, спробуйте попрактикувати медитацію, проводьте час в своє задоволення з рідними чи близькими вам людьми, читайте улюблені твори, дивіться цікаві фільми, займайтесь вашими хобі…

Залишайте коментарі до статті під постом у Facebook або Instagram.

• До інших статтей

ТРОХИ ПРО ЛЮДИНУ З ТОЧКИ ЗОРУ ПСИХОАНАЛІЗУ
( частина 2)

Як ми вже знаємо, рушійна сила, яка рухає людиною - це її бажання. Серед основних виділяють - лібідо (бажання творення) і мортідо (бажаня руйнування). Коли людина намагається їх витіснити зі свідомості, припустивши, що їх не існує, це може завдати їй серйозної шкоди. Адже, бажання самі по собі просто так не зникнуть, а швидше всього знайдуть вихід.

Якщо бажання дуже сильне, а людина його подавляє, то це може вплинути на її тіло і поведінку настільки, що вона тратить контроль над частиною тіла або психіки, що і виражається у неврозі. Тому, чим більше ми знаємо про наші бажання, то тим простіше зменшити кількість сексуальних «помилок» та «виправданої» озлобленості.Основна потреба лібідо— максимальне зближення з іншої людиною, переважно, протилежної статі. Зрозуміло, що реалізація цієї потреби залежить від віку. Немовля найбільше наближається до іншої людини, коли смокче материні груди. Якщо дитину годують сумішшю, вона може потребувати додаткових обіймів для компенсації задоволення, якого не отримує через годування. З досягненням статевої зрілості це зближення найчастіше проявляється у статевому акті. У старості найкращим доступним методом задоволення цієї примітивної потреби може стати розмови, тримання за руки.Зрозуміло, що тілесний контакт найбільше безпосередньо задовольняє потреби лібідо, при цьому важливими є і ментальні та емоційні зв'язки, які послаблюють напруження. Чим більше ментальних та емоційних насолод передують статевому акту, тим повнішим і приємнішим буде остаточне задоволення потреби. Так, жінки більше за чоловіків схильні вважати, що чим більша любов у них з партнером і чим більше спільного вони мають, тим більше задоволення отримують від статевих стосунків.Трапляються випадки, коли через певні зовнішні обставини людина відкладає сексуальний контакт з протилежною статтю на надто довго. В таких випадках вона шукає інші шляхи задоволення лібідо і тоді говорять про зміщення лібідо або про так звану сублімацію. Хороший приклад сублімації — творчість. Найбільш шедевральні та геніальні витвори мистецтва були створені авторами у період їх нерозділеного кохання. Та сублімація може проявлятись не лише в мистецтві, люди можуть отримувати творчий поштовх і від інших дій: теслярства, поповнення колекції поштових марок, керування автомобілями чи човнами, які вони з любов'ю збудували власними руками…У мирний час мортідо може бути повністю задоволене лише раз - шляхом вбивства або суїциду, тому воно залишається значно менш дослідженим і загадковішим за лібідо. Зараз, під час війни психіатри та психологи мають можливість вивчити його відкритий вплив і дізнатись про нього більше. Та точно вже відомо, що потреби мортідо теж можна сублімувати через різьбу, теслярство, отримуючи прекрасні речі шляхом нападу на неживі об'єкти. Одна з найбільш корисних сублімацій мортідо - хірургія.І лібідо і морді у своєму прямому задоволені має дві сторони. Так в різних обставинах люди можуть певною мірою задовольняти лібідо, наближаючись або будучи тими, до кого наближається, а мортідо втікаючи або будучи тими, від кого втікають. Так, наприклад, пасивне лібідо чоловіка хоче, щоб жінка прийшла до нього, а активних закликає його до завоювання жінки; пасивним мортідо штовхає його до втечі, в той час як активне заставляє його ставати до бою.

Як саме людина поведе себе у кожній конкретній ситуації залежить від того, яка з її двох емоцій переважає — страх чи гнів.

Залишайте коментарі до статті під постом у Facebook або Instagram.

• До інших статтей

ТРОХИ ПРО ЛЮДИНУ З ТОЧКИ ЗОРУ ПСИХОАНАЛІЗУ
( частина 1)

Перш ніж приступити до будь-яких покращень, потрібно зрозуміти з чим маємо справу. Це стосується і того випадку, коли об'єктом цих покращень виступаємо ми самі - люди. Інколи корисно подивитись на нас, як об'єкт під іншим кутом зору, наприклад - психоаналізу.Отже, що ж таке людина? Людина - це система, яка наповнена енергією і перебуває у постійному русі.

ЇЇ рух зумовлений її прагненнями. Як і будь-яка система, вона прагне досягнути рівноваги та спокою.Під впливом зовнішніх і внутрішніх сил в цій системі порушується рівновага і створюється напруження. Коли людина починає відчувати напруження рано чи пізно з нею щось повинно трапитись, щоб відновилась рівновага. Напруження в людині проявляється на фізичному і психічному рівнях. На психічному рівні - це тривога та неспокій. На фізичному – це можуть бути наприклад захворювання шлунково кишкового тракту чи інші.Людина прагне, бажає віднайти щось, що зніме напруження і відновить рівновагу. Лише живі істоти можуть бажати, і все живе, живе бажаннями. Сексуальна пристрасть, прагнення влади та сили, амбітність – це лише деякі приклади складних людських бажань. Причому людина має різні бажання, які можуть штовхати її в різні напрямки одночасно і навіть завести в добрячу халепу.Намагаючись задовільнити свої найнагальніші бажання, люди прагнуть отримати відчуття безпеки. Та це не так легко зробити. На заваді стають зовнішні сили та інші, нові бажання, які постійно з’являються в ході задоволення попередніх бажань. Справжньої безпеки не існує, люди лише думають, що шукають безпеки, але насправді вони прагнуть лише відчуття безпеки. Життя повне розчарувань: погода виявилась дощовою, туфлі незручними, поламалась машина... та інші значніші зовнішні та внутрішні фрустрації заважають здійсненню бажань, підсилюючи напруженість і тривогу.Страх перед зовнішніми силами людина може приборкати, коли зрозуміє, що з ними можна впоратися або що вони не загрожує реалізації її бажань. Важливі не так самі події, а їх можливість впливати на здійснення бажань. Одна і таж подія може стривожити одну людину і не мати жодного впливу на іншу, виходячи з того, які бажання у людей на майбутнє.Існує два найпотужніші прагнення людини – прагнення творення і прагнення руйнування. Прагнення творення проявляється в любові та щедрості, продовжені роду, творчості... Напруження, яке веде до цих конструктивних цілей, в психології, називають лібідо. Найважливіша функція лібідо полягає у розмноженні людської раси, в продовженні свого роду, тому найбільш концентроване вираження воно знаходить у сексуальному бажанні.Прагнення руйнування активує ворожість та ненависть, гнів, жорстокість. Напруження, яке дає силу цим відчуттям, називають мортідо. Найбільш концентровано воно виражається у боротьбі за виживання. За умови правильного застосування мортідо, воно допомагає врятувати людину від зовнішньої та внутрішньої небезпеки.Конструктивне та деструктивне прагнення, кульмінацією яких стають статевий акт і вбивство – це те, над чим варто працювати як людям так і цивілізації.Людина спричиняє події, і те що саме, як і коли вона спричиняє, багато в чому залежить від двох найпотужніших її прагнень, агресивності, з якою вона їх виявляє, та способу, у якій вона вирішує конфлікти між ними.

Для втілення своїх бажань без того, щоб опинитися в халепі, людина має навчитися контролювати лібідо і мортідо; тобто навчитися брати під контроль три групи сил: себе саму, інших людей та природу. Це називається принципом реальності, бо що реалістичніше й точніше вона сприймає ці три об'єкти спостережень, то швидше й повніше зможе безпечно задовільнити лібідо й мортідо.

Залишайте коментарі до статті під постом у Facebook або Instagram.

• До інших статтей

ЯК МЕНТАЛЬНІ ОБРАЗИ ВПЛИВАЮТЬ НА НАШЕ ЖИТТЯ

Хоч людина і є дуже складним механізмом, який залишається і досі до кінця незвіданим, та є процеси, які психологія може досить добре пояснити, наприклад взаємодію ментальних образів людини із задоволення власним життям.
Те, як людина себе поводить і відчуває залежать не від того що відбувається довкола неї насправді, а від свого враження про те що відбувається...

Кожна людина має специфічні і лише їй властиві ментальні образи себе, батьків, партнерів, дітей, роботодавців, сусідів, політиків… При цьому ці образи дуже часто не мають нічого спільного з реальністю. Одна людина з опосередкованою зовнішністю може вважати себе неперевершено красивою, а інша з ідеальними зовнішніми параметрами може сприймати себе товстою і некрасивою. Для однієї жінки образ ідеального чоловіка - це чоловік спортивної статури, на керівній посаді, з хорошим заробітком в декілька тисяч доларів, а для іншої – ідеальному чоловіку буде достатньо не приходити до дому кожного дня у нетверезому стані. Для однієї дитини ментальний образ мами – це та, яка забезпечує дитину матеріальними цінностями, а для іншої – та, яка приділить час, вислухає, поговорить та розрадить…Це, що у людей різні ментальні образи – взагалі не проблема. Проблема з’являється тоді, коли ці образи суттєво відрізняються від фактичної, реальної ситуації і людина десь у глибіні душі це розуміє. Чим більша відмінність між ментальним образом та реальністю, тим більше в людини розвивається тривожність. Окрім цього, на тривожність впливає також емоційний заряд людини. Якщо у людини переважає негативний емоційний заряд у вигляді агресії, гніву, ненависті, то тим сильніше у людини розвивається тривога. Люди з позитивним зарядом, у яких переважають емоції любові, поваги, толерантності, терпеливості, будуть менш піддатливі до тривожності у разі розбіжності метального образу та реальності.З плином часу, людям притаманна ідеалізація ментальних образів. Люди, які під час війни виїхали за кордон і стикнулись з труднощами інтеграції в іншій країні через культурні розбіжності, менталітет, бюрократичні процедури починають в цьому плані ідеалізувати Україну, вважаючи, що у нас все краще - і сервіс, і люди. А люди, які залишились в Україні (здебільшого рідні виїхавших за кордон) починають ідеалізувати тих хто виїхав («…як класно мені було з дружиною, як смачно вона готувала, як добре вона мене розуміла…»). Все погане починається забуватися і здебільшого залишаються лише позитивні спогади про разом проведений час. Та час проходить і все міняється. На відміну від ментальних образів, які людина не захотіла міняти, змінились обставини в країні, змінились і самі люді. В деяких випадках під впливом подій вони стали ще більш тривожнішими, агресивнішими та нетерплячими. І коли нарешті сім’ї з’єднуються, після повернення в Україну, люди відчувають дуже сильний дисбаланс між їх образами і реальністю, в результаті чого у них посилюється тривожність, починаються конфлікти в середині родини.В даному випадку нам потрібно знати, що це нормально, що так працює наша психіка. І якщо у людини психіка більш менш врівноважена їй потрібно час, щоб адаптувати свої ментальні образи під нову реальність. Чим більша розлука була у часі, тим більше часу на це потрібно. Півтори місяця – це як мінімум.Цікавим є ще і той факт, що схожі ментальні образи у різних людей можуть викликати різну поведінку. Наприклад, один чоловік з надто ідеалізованим образом того, якою має бути його дружина, може ніколи не одружитись, перебуваючи в постійному пошуку, а інший - одружується багато разів, шукаючи у шлюбах свій ідеальний образ дружини.

ЗДАТНІСТЬ ЛЮДИНИ АДАПТУВАТИ СВОЇ МЕНТАЛЬНІ ОБРАЗИ, МАКСИМАЛЬНО НАБЛИЖАЮЧИ ЇХ ДО РЕАЛЬНОСТІ ГОВОРИТЬ І ПРО ЗДАТНІСТЬ ЛЮДИНИ ДО УСПІШНОГО І ЩАСЛИВОГО ЖИТТЯ. А ЇЇ ЕМОЦІЙНИЙ ЗАРЯД (ПОЗИТИВНИЙ ЧИ НЕГАТИВНИЙ) ПРИШВИДШУЄ АБО СПОВІЛЬНЮЄ ЦЕЙ ПРОЦЕС.

Залишайте коментарі до статті під постом у Facebook або Instagram.

• До інших статтей

ТРОХИ ПРО ЕГО, САМООЦІНКУ ТА ЛЮБОВ

Недавно випала нагода почитати книжку, яка принесла не лише задоволення, але й дала досить багато їжі для роздумів. Окрім цікавого сюжету, який зачіпає побутові корпоративні теми, автор старається розкрити сутність поняття «его» і його вплив на наше життя.
Спостереження показують, чим більше его в людини, тим негативніше воно впливає на життя людини в емоційному та психологічному плані.

Воно ускладнює життя, заважаючи нам розібратись хто ми є насправді і чого ми прагнемо, зрозуміти, що робить нас щасливими.«Его» - це картинка, яку ми сформували у своїй уяві про себе. Це по суті така собі «фальшива» ідентичність, що приховує наше єство, нашу істину натуру.Живучи у суспільстві нам важко не піддатися його впливу. Хочемо ми того чи ні, свідомо чи підсвідомо, ми переймаємо уявлення інших людей про успіх та успішність. Людина може пишатись та гордитись своєю красою, розумом, багатством, соціальною роллю… настільки, що стає утотожнювати себе з цими атрибутами. І чим більше вона в це вірить, то більше віддаляється від себе. Вона починає індентифікувати себе лише через ці атрибути.«Це не становить проблеми як такої, але обмежує: людина — не тільки її робота, її краса, її розум чи її ролі. Оскільки ми схильні до такої самоідентифікації, десь у глибині душі мусимо відчувати, що це доволі слабкий стрижень, і тоді в нас оселяється страх - страх бути недостатньо хорошими в тому, із чим себе ототожнюємо: недостатнього гарними, недостатньо розумними, недостатньо здібними, недостатня компетентними, недостатньо придатними до певного фаху чи ролі, що схильні вважати своєю сутністю.
Людина починає вірити, що її цінують за її атрибути, не розуміючи, що вони відносно зовнішні чи принаймні другорядні. Та, оскільки те, ким ти є, складно визначити і навіть відчути, людина дедалі більше тримається за елементи, що, на її думку, є для неї визначальними: вони — це я, тому я буду відстоювати їх, коли хтось їх применшує; критику моєї зовнішності, моїх ідей або моєї компетентності я сприймаю як критику того, ким я є.»Отже, речі, які живлять та підсилюють нездорове его:
1)Наше ментальне: коли розум інтерпретує наше майбутнє на основі минулого досвіду, відрізаючи нас від реального теперішнього. Наше ментальне по суті і формує нашу реальність, приписуючи подіям, що сталася, або чиїмсь словам, значення відповідно до наших знань, особистого досвіду, уявлень і переконань про нас, інших людей і світ загалом. Ми розмірковуємо над подіями, замість проживати їх.
2) Безпідставні страхи: страх бути недостатньо хорошим, гарним, розумним, багатим …, не мати цінності, особливо в очах інших людей.
3) Бажання: его бажає мати якусь річ, отримати підвищення, мати більше грошей... Через об'єкт бажань его весь час прагне зміцнитися, додати собі цінності. За рахунок того, чого людина бажає, вона підсвідомо прагне возвеличити свою ідентичність і таким чином бажання стрімко заганяють її у неволю.ПОСТАЄ ПИТАННЯ: ТАК ЩО Ж РОБИТИ З ЕГО? ЧИ МОЖНА ЗВІЛЬНИТИСЬ ВІД НЬОГО? ТА І ЧИ ПОТРІБНО ВЗАГАЛІ ЗВІЛЬНЯТИСЬ ВІД НЬОГО?«Хай як парадоксально: щоб звільнитися від свого его, рекомендується почати з розвитку свого его, проте здорового. Адже якщо наше его скривджена (наприклад, унаслідок проблеми в особистому житті) і загальмувало розвиток належної самооцінки, спричинені цим страждання підштовхнуть нас несвідомо компенсувати кривду непропорційно егоцентричною поведінкою: наше его намагатиметься взяти гору, існувати заради всього і на противагу всьому і розвиватиметься незбалансовано. Тоді ми ризикуємо загубити себе в безодні фальшивих ідентичностей, за які чіпляється наше его.»Ось саме тому, потрібно вчитися любити себе. Сформувавши належну самооцінку, легше звільнитися з залежності від его. Потрібно навчитись не собою нехтувати, а вийти за межі власної особистості, і тоді ми, не шукаючи власної вигоди, виявим в собі силу і могутність, що відіб'ється на наших учинках. Відходячи від своїх фальшивих ідентичностей, від ролей, що граємо в житті ми воз'єднаємось зі самим собою, відкривши цінність свого єства, хай що ми робимо та ким ми є.Якщо нас зачіпає его іншої людини і ми відповідаєте на чуже его, ми його підсилюємо. Якщо нам вдасться побачити людину поза її его і звернутися саме до неї, ми звільняємо її з в'язниці, куди вона себе запроторила: у стосунках між людьми его іншого — це клітка, де грати щезають коли вам вдається побачити людину крізь них.Секрет полягає в тім, щоб любити. Коли ми любимо, коли відчуваємо любов — до людини, тварини, квітки чи заходу сонця — виходимо за межі самих себе. Любити — це також любити себе. Любов до себе дає нам силу не заважати на стріли, ще їх метає его інших людей, і не дозволяти їм активувати наше его.

Любов — це дивовижний процес для виходу за межі себе. Це також дивовижний процес для пошуку. Любити — це полюбити ближнього, розгледівши особистість, що деколи ховається за неприємним его, і побачите, як те его розчиняється. Любити — це любити життя попри клопоти й тяжкі удари, та здавати собі справу, що вони лише інструменти для нашого звільнення, нашої еволюції, нашого пробудження. Любов це ключ до всього.

Залишайте коментарі до статті під постом у Facebook або Instagram.

• До інших статтей